В "Актах гродських і земських" згадується, що жителі Стоянова і Квасова їхали через королівську митну заставу в Буську і не сплатили мата.
Польський король Сигізмунд II Август видав указ, на підставі якого містечку надавалося магдебурзьке право.
Серед євреїв було багато торговців, ремісників, майстрів з обробки дерева, також вони займались будівництвом.
Польські війська, повертаючись після битви під Берестечком, спалили Стоянів через їх підтримку козацьких військ Богдана Хмельницького.
У зв'язку з проведенням релігійних реформ, стоянівський Василіанський монастир був розформований.
В центрі містечка збудовано дерев'яну церкву святої Параскеви.
У цьому році в Стоянові відкрили першу початкову однокласову школу.
В Стоянові за проектом Василя Нагірного було збудовано храм святого пророка Іллі.
В цьому році почалось будівництво костелу. Воно тривало чотири роки і завершилось в 1905 році.
Завершено будівництво залізниці сполученням Львів - Стоянів.
Після кількох років будівництва відкрито залізницю сполученням Луцьк - Стоянів.
12 вересня 1942 року нацисти схопили і вислали до концтабору все єврейське населення, старих і немічних вбили в місті.
Для видобутку та переробки торфу в східній частині села було збудовано торфобрикетний завод.
Після довгої боротьби за життя церкви святої Параскеви, було вирішено забрати її до "Шевченківського гаю" у Львові.
У цьому році було збудовано нову триповерхову школу з двома басейнами.
Збудовано пам'ятник "Стіна скорботи", присвячений учасникам визвольних змагань.
Костел повернули римо-католикам. 24 грудня 1999 року в костелі було проведено першу за довгі часи Службу Божу.
Через аварійний стан будівлі, було прийнято рішення її демонтувати.
Колгосп, сільськогосподарське товариство "Стоянів", стало банкрутом і його ліквідували.
Групою американських студентів було відновлено та обгороджено покинутий єврейський цвинтар.
12 грудня відбулось освячення церкви Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України.