Історія
Торфобрикетний завод
 |
| Торфобрикетний завод в 1960-их роках |
Однією з причин прокладання залізничної колії до Стоянова було виявлення великої площі торфовищ. Австрійський уряд планував вивозити торф вагонами в Європу для підвищення родючості земель. Віденські залізничні інженери спроектували та провели колію в Стоянів. У 1916 році було урочисто відкрито першу лінію вузькоколійної залізниці. Але здійснити задуми у повному обсязі завадила Перша світова війна.
Плани з видобутку торфу вдалось реалізувати вже за часів радянської влади. В 1955 році в східній частині села було збудовано грандіозний торфобрикетний завод. Основним напрямом діяльності був видобуток торфу, його переробка і реалізація. У цьому ж році було збудовано вузькоколійну залізницю (шириною 750 мм) довжиною приблизно 7 кілометрів. Деякі ділянки основної лінії були двоколійні. До 1971 року вузькоколійка була електрифікована і по ній ходив електропотяг. Колись вузькоколійна лінія доходила до станції Стоянів, де була широка колія.
Торфопідприємство "Стоянів" розпочало свою роботу зразу після відкриття заводу в 1955 році. Проводились роботи з осушення торф'яного родовища загальною площею 1500 гектарів, болотно-підготовчі роботи, видобуток кускового торфу. Пізніше на видобутку кускового торфу було залучено екскаватори УТЕД та стрілочні машини СМД. З 1959 року розпочався видобуток фрезерного торфу.
 |
| Видобуток торфу |
В липня 1961 року в експлуатацію введено брикетний завод з котельнею проектною потужністю 60 тис. тонн торфобрикету в рік. Паралельно з будівництвом промислових об'єктів проводилось будівництво житлового селища з клубом, дитячим садком, гуртожитком, пекарнею, магазином, столовою, банею та стадіоном.
Вивезення торфу з полів видобутку проводилось тепловозами ТУ - 6А, вагонами ТСВ, а навантаження торфу - краном КПТ. На заводі є депо з декількома будівлями. На території заводу прокладено п'ять колій, які зливаються в одну і зустрічаються з ширококолійною колією, яка підходить до заводу з іншого боку. На місці їх зустрічі розташована перевантажувальна лінія.
Від заводу до полів видобутку вузькоколійка прокладена по широкому насипу. Через кілометр від заводу розташований роз'їзд з освітлювальною щоглою. На роз'їзді близько шести колій, три з них використовуються. На роз'їзді відділяється насип з розібраними коліями. Через три кілометри ще один роз'їзд, триколійний, бічне відгалуження на полі - вже не використовується. Біля села Ржищів третій роз'їзд з трьома діючими відгалуженням на торф'яні поля. Всі ці колії прокладено на швидку руку, замість шпал - неотесані колоди. Насип на всьому протязі "магістральної" колії будувався для двох колій. Другий шлях видно добре, але використовується тільки один. Стан шляху задовільний, хоча місцями зустрічаються і залізобетонні шпали.
 |
| Торфобрикетний завод 2010 рік |
Шахтний електровоз ходив тільки по "магістральній" лінії і підбирав з роз'їздів вагони, які вивозили туди з полів тепловозами. Добре збереглися дві цегляні будови - колишні електропідстанції, одна біля заводу, друга в кінці колії біля Ржищева.
Директорами заводу у різні роки були:
- 1955 - 1969 роки - Слободенюк Микола Лаврентійович;
- 1969 - 1980 роки - Тарковський Станіслав Дем'янович;
- 1980 - 1995 роки - Ціва Анатолій Іванович;
- з 1995 - Матерна Ярослав Володимирович;
В 2010 році машиністи працювали позмінно - в день дві зміни. Норма зміни - три виїзди за торфом. На заводі було приблизно 70 працівників. Приблизна територія промислової бази - 22 гектарів, торфорозробка - 1130 гектарів. Середній обсяг видобутку і вивезення торфу до 100 тисяч тонн в рік.
Зараз ТзОВ "Стоянівський торфобрикетний завод" проводить видобуток та вивезення торфу для потреб металургії та сільського господарства.